Відродження тоталітаризму.
Як зазначалося, політичним середовищем "проживання" різних типів авторитарної особистості є тоталітаризм. Він спирається на маргінальні й люмпенізовані елементи, які відзначаються соціальною аморфністю, дезорієнтованістю, пристрастю до руйнування, ненавистю до інших соціальних та етнічних груп через наявність у цих груп стабільного життєвого укладу, визначеності етичних принципів, законно придбаної власності і т. ін. [6, с. 351]. Процес становлення й утвердження тоталітаризму поряд із люмпенізацією суспільства передбачає насильницьку "організацію" суспільного життя за принципами "надзвичайного стану", що супроводжується мілітаризацією. Це досягається застосуванням прямого терору, ініційованого зверху, який активно підтримується й здійснюється люмпенізованою частиною суспільства (у тому числі й люмпен-інтелігенцією). Форма збройного терору створює модель "соціального порядку", відповідно до якої структурується усе суспільство. Домінуючою формою соціальних відносин в умовах тоталітаризму є політика, що ґрунтується на прямому насильстві, тому "політизація" тоталітарного суспільства неминуче супроводжується його мілітаризацією і бюрократизацією [6, с. 352]. Така ситуація характерна нині для Ізраїлю, який будує своє майбуття на войовничій ідеології сіонізму, що, як і фашизм, є однією з форм нацизму й расизму.Однак політика неминуче пов'язана з економікою — певним способом ведення національного господарства, що є основою життєзабезпечення етносу. Дослідники вирізняють три основних джерела такого життєзабезпечення: власне виробництво матеріальних і духовних благ, відкрита (воєнна) і латентна (паразитування) агресії. За свідченням ООН і єврейських авторів, на державу Ізраїль "чекає ще багато роботи, щоб позбутися титулу чемпіонів світу з неробства, перестати сподіватися на подачки з-за кордону" [11]. Ізраїльський робітник, наприклад, виробляє продукції на 30 тис. доларів СІНА на рік, що нижче від показників італійських робітників, "які вважаються дуже неефективними працівниками". При цьому "в усьому світі продуктивність праці з року в рік підвищується, а в Ізраїлі цей показник знижується на піввідсотка щорічно". Середній ізраїльтянин виробляє на 25 % менше за європейця і на 50 % менше — за американця. Обсяг валового національного продукту на душу населення за останні два роки знизився на 10,8 %, водночас 16 % працездатного населення в країні не працює, задовольняючись соціальними допомогами, що й становить "базову проблему ізраїльської економіки". Саме тому "Ізраїль очолює світову таблицю ледарів" [11]. Природно, що в умовах не досить ефективного власного виробництва (причиною якого, за свідченням єврейського видання, є банальні лінощі) держава може використовувати тільки два джерела життєзабезпечення, що залишилися: воєнну агресію і паразитування.Основою для реалізації такої "життєзабезпечуючої стратегії" стає відповідна ідеологія, що є необхідною умовою для "політизації" соціального життя за тоталітарним зразком. Як відомо, державною ідеологією Ізраїлю є сіонізм, що безсоромно експлуатує ідею "обраності" євреїв. Ця ідея міститься в юдейській релігії, зокрема в текстах Тори, більше відомої християнам як Старий (тобто застарілий, колишній) Завіт. При цьому юдаїзм, згідно з релігієзнавчими дослідженнями, у різні періоди свого розвитку (в загальних рисах він сформувався в I тис. до н. е.) відчув вплив єгипет-ської, шумеро-акадської й особливо іранської (зокрема зоро-астрійської) релігій, а пізніше — синкретистсько-гностичної містики [3, т. I, с. 581]. Інакше кажучи, ця релігійно-міфологічна система є результатом багатокультурного синтезу й історичного взаємовпливу різних народів і спадково повязана з більш ранньою західносемітською системою вірувань (до західних семітів, окрім євреїв, належать також стародавні ханаанці, фінікійці, палестинці, сирійці та багато інших народів).
akadem4.at.ua
monster
Як зазначалося, політичним середовищем "проживання" різних типів авторитарної особистості є тоталітаризм. Він спирається на маргінальні й люмпенізовані елементи, які відзначаються соціальною аморфністю, дезорієнтованістю, пристрастю до руйнування, ненавистю до інших соціальних та етнічних груп через наявність у цих груп стабільного життєвого укладу, визначеності етичних принципів, законно придбаної власності і т. ін. [6, с. 351]. Процес становлення й утвердження тоталітаризму поряд із люмпенізацією суспільства передбачає насильницьку "організацію" суспільного життя за принципами "надзвичайного стану", що супроводжується мілітаризацією. Це досягається застосуванням прямого терору, ініційованого зверху, який активно підтримується й здійснюється люмпенізованою частиною суспільства (у тому числі й люмпен-інтелігенцією). Форма збройного терору створює модель "соціального порядку", відповідно до якої структурується усе суспільство. Домінуючою формою соціальних відносин в умовах тоталітаризму є політика, що ґрунтується на прямому насильстві, тому "політизація" тоталітарного суспільства неминуче супроводжується його мілітаризацією і бюрократизацією [6, с. 352]. Така ситуація характерна нині для Ізраїлю, який будує своє майбуття на войовничій ідеології сіонізму, що, як і фашизм, є однією з форм нацизму й расизму.Однак політика неминуче пов'язана з економікою — певним способом ведення національного господарства, що є основою життєзабезпечення етносу. Дослідники вирізняють три основних джерела такого життєзабезпечення: власне виробництво матеріальних і духовних благ, відкрита (воєнна) і латентна (паразитування) агресії. За свідченням ООН і єврейських авторів, на державу Ізраїль "чекає ще багато роботи, щоб позбутися титулу чемпіонів світу з неробства, перестати сподіватися на подачки з-за кордону" [11]. Ізраїльський робітник, наприклад, виробляє продукції на 30 тис. доларів СІНА на рік, що нижче від показників італійських робітників, "які вважаються дуже неефективними працівниками". При цьому "в усьому світі продуктивність праці з року в рік підвищується, а в Ізраїлі цей показник знижується на піввідсотка щорічно". Середній ізраїльтянин виробляє на 25 % менше за європейця і на 50 % менше — за американця. Обсяг валового національного продукту на душу населення за останні два роки знизився на 10,8 %, водночас 16 % працездатного населення в країні не працює, задовольняючись соціальними допомогами, що й становить "базову проблему ізраїльської економіки". Саме тому "Ізраїль очолює світову таблицю ледарів" [11]. Природно, що в умовах не досить ефективного власного виробництва (причиною якого, за свідченням єврейського видання, є банальні лінощі) держава може використовувати тільки два джерела життєзабезпечення, що залишилися: воєнну агресію і паразитування.Основою для реалізації такої "життєзабезпечуючої стратегії" стає відповідна ідеологія, що є необхідною умовою для "політизації" соціального життя за тоталітарним зразком. Як відомо, державною ідеологією Ізраїлю є сіонізм, що безсоромно експлуатує ідею "обраності" євреїв. Ця ідея міститься в юдейській релігії, зокрема в текстах Тори, більше відомої християнам як Старий (тобто застарілий, колишній) Завіт. При цьому юдаїзм, згідно з релігієзнавчими дослідженнями, у різні періоди свого розвитку (в загальних рисах він сформувався в I тис. до н. е.) відчув вплив єгипет-ської, шумеро-акадської й особливо іранської (зокрема зоро-астрійської) релігій, а пізніше — синкретистсько-гностичної містики [3, т. I, с. 581]. Інакше кажучи, ця релігійно-міфологічна система є результатом багатокультурного синтезу й історичного взаємовпливу різних народів і спадково повязана з більш ранньою західносемітською системою вірувань (до західних семітів, окрім євреїв, належать також стародавні ханаанці, фінікійці, палестинці, сирійці та багато інших народів).
akadem4.at.ua
monster