Уїтсилопочтлі — ацтекський Єгова?
Ацтеки, які прийшли в долину Мехіко з півночі у XII-XIII ст. н. е., засвоїли релігійно-міфологічні уявлення своїх попередників, а до ацтекського пантеону увійшли деякі божества сусідніх і підкорених народів. Основні мотиви ацтекської релігії — вічна боротьба двох начал (світла й мороку), розвиток Всесвіту за певними етапами або циклами, залежність людини від волі богів, необхідність живити їх (деяких щодня) людською кров'ю, без якої вони можуть загинути (схожі мотиви у давнину були поширені, наприклад, серед західносемітських народів). Ці уявлення зумовлювали практику обов'язкового принесення у жертву людей (вважають, що кожного року в такий спосіб убивали понад 20 тис. людей) [8, т. I, с. 520; 13, с. 54].Ацтеки з'явилися в долині Мехіко серед інших кочових племен науа, яких осілі й більш розвинені народи долини назвали чичемеками, "варварами" (від "чичі" — "собака" і "мекас" — "мотузка" чи "родовідна"). Ці племена кількома хвилями завоювали долину й асимілювали її населення, сприйнявши його культуру і створивши до середини XV ст. свою державу [9, с. 77; 14, т. I, с. 148]. Своєю міфічною прабатьківщиною ацтеки вважали Ацтлан ("місце чапель" — звідси і їхня самоназва). При цьому "ацтеки вважали, що вони відрізняються від інших споріднених з ними етнічних груп не тільки особливою прабатьківщиною Ацтланом, а й, відповідно до їхньої релігійно-міфологічної концепції, споконвічним призначенням" [1, с. 14]. Згідно з офіційною міфологізованою версією, відбитою в багатьох джерелах, якось їхніх племінний бог Уїтсилопочтлі через своїх жерців закликав ацтеків залишити Ацтлан і вирушити на пошуки іншої, благодатнішої землі, у якій вони будуть могутніми володарями. Оскільки домагатися цієї влади їм доведеться силою, Уїтсилопочтлі вручив ацтекам зброю — щит, лук, стріли.Тоді ж ацтеки, повідомляє дослідниця ацтекської історії В. Баглай, дістали ще одне ім'я — мешики (звідки пізніше виникли мексиканці) [1, с. 15]. Усе це нагадує старозавітні обіцянки Єгови євреям "землі обітованої", "де тече молоко і мед", а також біблійна розповідь про перейменування Якова в Ізраїля (звідси й виникли сучасні ізраїльтяни) після його боротьби з якоюсь надприродною істотою [Буття, 32: 24], під якою деякі єврейські рабини розуміли "навіть демона" [18, т. І, с. 189], незважаючи на те, що саме від нього Яков-Ізраїль дістав своє благословення [Буття, 32: 29]. Ацтеки, як і свого часу євреї, не могли не послухатися наказу свого божества і вирушили в дорогу, почавши своєрідний "великий вихід" з первісних місць свого проживання [1, с. 15]. Упродовж усієї довгої мандрівки ними, згідно з легендою, керував бог Уїтсилопочтлі, статую якого несли жерці, ретельно сховавши її у спеціальному ковчегу з очерету. Народ ставився до ковчега з острахом і повагою, і ніхто, крім його служителів, не міг наближатися до нього. Бог пророкував своєму обраному народові через жерців (частіше він робив це під час їхнього сну), що надалі станеться з ним, а також давав поради, як варто діяти у тому чи іншому випадку. Так, Уїтсилопочтлі одного разу наказав жерцям: інші народи не можуть іти разом з ацтеками, оскільки в кожного з них своя доля і своє особливе призначення. "Тоді, залишивши "богообраних" ацтеків, "знехтувані" Уїтсилопочтлі народи самостійно пішли далі, на пошуки бажаної, благодатної землі" [1, с. 15].Згідно з деякими індіанськими хроніками, як повідомляє В. Баглай, ацтекське переселення тривало понад 80 років і їхній шлях був надзвичайно важкий. Щоб підготувати мешиків-ацтеків до майбутньої нелегкої боротьби на "землі обітованій" після встановлення свого панування, Уїтсило-почтлі навмисно ускладнював життя переселенцям, посилав їм усілякі випробування, а також спокушав. Як і хроніки багатьох інших народів, ацтекські докладно описують маршрут їх переселення із зазначенням дат тих чи інших подій (іноді фантастичних), що сталися дорогою, або зупинок (часто в реальних географічних пунктах). На шляху ацтеків-мешиків траплялося чимало придатних для заселення місць, однак бог Уїтсилопочтлі незмінно змушував минати їх, часто діючи при цьому жорстоко, аж до масових убивств тих, хто не послухався. Коли нарешті ацтеки дісталися "землі обітованої" — Мексиканської долини, Уїтсилопочтлі збудували храм. Аби краще зрозуміти характер цього божества, наведемо лише один приклад: Уїтсилопочтлі "наказав" ацтекам (через своїх жерців) попросити в місцевого правителя дочку, щоб зробити її своєю головною жрицею, і коли дівчину з великою шаною доставили ацтекам, Уїтсило-почтлі "наказав" убити її, здерти з неї шкіру і надягти на одного з ацтекських юнаків [1, с. 16-30]. Чим закінчилася історія ацтеків — загальновідомо: у 1519-1521 рр. ацтекська держава була завойована нечисленними іспанцями, а ацтеки зазнали значної акультурації й переважно втратили давню культуру.
akadem4.at.ua
monster
Ацтеки, які прийшли в долину Мехіко з півночі у XII-XIII ст. н. е., засвоїли релігійно-міфологічні уявлення своїх попередників, а до ацтекського пантеону увійшли деякі божества сусідніх і підкорених народів. Основні мотиви ацтекської релігії — вічна боротьба двох начал (світла й мороку), розвиток Всесвіту за певними етапами або циклами, залежність людини від волі богів, необхідність живити їх (деяких щодня) людською кров'ю, без якої вони можуть загинути (схожі мотиви у давнину були поширені, наприклад, серед західносемітських народів). Ці уявлення зумовлювали практику обов'язкового принесення у жертву людей (вважають, що кожного року в такий спосіб убивали понад 20 тис. людей) [8, т. I, с. 520; 13, с. 54].Ацтеки з'явилися в долині Мехіко серед інших кочових племен науа, яких осілі й більш розвинені народи долини назвали чичемеками, "варварами" (від "чичі" — "собака" і "мекас" — "мотузка" чи "родовідна"). Ці племена кількома хвилями завоювали долину й асимілювали її населення, сприйнявши його культуру і створивши до середини XV ст. свою державу [9, с. 77; 14, т. I, с. 148]. Своєю міфічною прабатьківщиною ацтеки вважали Ацтлан ("місце чапель" — звідси і їхня самоназва). При цьому "ацтеки вважали, що вони відрізняються від інших споріднених з ними етнічних груп не тільки особливою прабатьківщиною Ацтланом, а й, відповідно до їхньої релігійно-міфологічної концепції, споконвічним призначенням" [1, с. 14]. Згідно з офіційною міфологізованою версією, відбитою в багатьох джерелах, якось їхніх племінний бог Уїтсилопочтлі через своїх жерців закликав ацтеків залишити Ацтлан і вирушити на пошуки іншої, благодатнішої землі, у якій вони будуть могутніми володарями. Оскільки домагатися цієї влади їм доведеться силою, Уїтсилопочтлі вручив ацтекам зброю — щит, лук, стріли.Тоді ж ацтеки, повідомляє дослідниця ацтекської історії В. Баглай, дістали ще одне ім'я — мешики (звідки пізніше виникли мексиканці) [1, с. 15]. Усе це нагадує старозавітні обіцянки Єгови євреям "землі обітованої", "де тече молоко і мед", а також біблійна розповідь про перейменування Якова в Ізраїля (звідси й виникли сучасні ізраїльтяни) після його боротьби з якоюсь надприродною істотою [Буття, 32: 24], під якою деякі єврейські рабини розуміли "навіть демона" [18, т. І, с. 189], незважаючи на те, що саме від нього Яков-Ізраїль дістав своє благословення [Буття, 32: 29]. Ацтеки, як і свого часу євреї, не могли не послухатися наказу свого божества і вирушили в дорогу, почавши своєрідний "великий вихід" з первісних місць свого проживання [1, с. 15]. Упродовж усієї довгої мандрівки ними, згідно з легендою, керував бог Уїтсилопочтлі, статую якого несли жерці, ретельно сховавши її у спеціальному ковчегу з очерету. Народ ставився до ковчега з острахом і повагою, і ніхто, крім його служителів, не міг наближатися до нього. Бог пророкував своєму обраному народові через жерців (частіше він робив це під час їхнього сну), що надалі станеться з ним, а також давав поради, як варто діяти у тому чи іншому випадку. Так, Уїтсилопочтлі одного разу наказав жерцям: інші народи не можуть іти разом з ацтеками, оскільки в кожного з них своя доля і своє особливе призначення. "Тоді, залишивши "богообраних" ацтеків, "знехтувані" Уїтсилопочтлі народи самостійно пішли далі, на пошуки бажаної, благодатної землі" [1, с. 15].Згідно з деякими індіанськими хроніками, як повідомляє В. Баглай, ацтекське переселення тривало понад 80 років і їхній шлях був надзвичайно важкий. Щоб підготувати мешиків-ацтеків до майбутньої нелегкої боротьби на "землі обітованій" після встановлення свого панування, Уїтсило-почтлі навмисно ускладнював життя переселенцям, посилав їм усілякі випробування, а також спокушав. Як і хроніки багатьох інших народів, ацтекські докладно описують маршрут їх переселення із зазначенням дат тих чи інших подій (іноді фантастичних), що сталися дорогою, або зупинок (часто в реальних географічних пунктах). На шляху ацтеків-мешиків траплялося чимало придатних для заселення місць, однак бог Уїтсилопочтлі незмінно змушував минати їх, часто діючи при цьому жорстоко, аж до масових убивств тих, хто не послухався. Коли нарешті ацтеки дісталися "землі обітованої" — Мексиканської долини, Уїтсилопочтлі збудували храм. Аби краще зрозуміти характер цього божества, наведемо лише один приклад: Уїтсилопочтлі "наказав" ацтекам (через своїх жерців) попросити в місцевого правителя дочку, щоб зробити її своєю головною жрицею, і коли дівчину з великою шаною доставили ацтекам, Уїтсило-почтлі "наказав" убити її, здерти з неї шкіру і надягти на одного з ацтекських юнаків [1, с. 16-30]. Чим закінчилася історія ацтеків — загальновідомо: у 1519-1521 рр. ацтекська держава була завойована нечисленними іспанцями, а ацтеки зазнали значної акультурації й переважно втратили давню культуру.
akadem4.at.ua
monster