Слідами велетнів.
Соціальна історія Мезоамерики починається приблизно 1800 р. до н. е. з розвитком ольмекської культури, яку деякі дослідники називають "материнською культурою Мезо-америки" і сліди якої виявлено поблизу узбережжя Мексиканської затоки [14, т. І, с. 136]. Це зовсім не означає, що ольмеки створювали свою культуру на "рівному місці", оскільки відомо, що в цьому регіоні вже з V тис. до н. е. відбувалися процеси доместикації і поширення вирощування маїсу, а також існував матріархальний культ верховного багатофункціонального божества — так званої "Богині з косами", яка уособлювала одночасно небо й землю, життя й смерть [8, т. І, с. 516]. Та й сама назва "ольмекська культура" є умовною і походить від імені ольмеків — невеликої групи племен, які проживали на цій території значно пізніше (у ХІ-ХV ст.) [2, с. 841]. Нині збереглися лише невеликі залишки колись величних культових споруд: пірамід, платформ, статуй.Один із ритуальних центрів ольмеків розташовувався в Сан-Лоренцо (на території сучасної Мексики). Остаточно сформувавшись до 1200 р. до н. е., він був раптово зруйнований у 900 р. до н. е. Багато його релігійних та історичних пам'яток були пошкоджені й зникли під землею. На цій ділянці археологи знайшли понад 200 ритуальних пагорбів, а також кілька багатотонних кам'яних голів, увінчаних чимось схожим на шолом, які мають явні негроїдно-австралоїдні риси (ці голови разом з іншими величезними кам'яними монументами були висічені в горах, розташованих на відстані більш як 70 км від ритуального центру). Одним із найбільших досягнень мезоамериканської культури був винахід ольмеками надзвичайно точного календаря, що проіснував кілька тисяч років [14, т. І, с. 138-139].Образи велетнів притаманні практично всім релігійно-міфологічним системам світу, де вони являють собою групу антропоморфних істот гігантського розміру, що належать до міфічного часу творення або до епічної героїчної епохи. Ці велети, як правило, виконують функції чудовиськ і гинуть від рук богів, що часто символізує зміну міфічних поколінь. Згідно з різними міфами, велетні існували в період до встановлення нинішнього світу й пантеону богів, а перемога над ними означає перемогу над Хаосом і крок до встановлення Космосу (сюди ж належать мотив розчленовування гігантської істоти і створення світу з його частин) [14, т. І,с. 228]. У Біблії (Старому Завіті) також згадуються велетні — покоління велетнів ("нефелим") і "сильних, здавна славних людей" ("гібборим"), а давньогрецька міфологія знає покоління титанів, гігантів та інших велетенських істот. Згадки про існування в незапам'ятні часи деяких гігантських рас і пов'я-заних з ними міфічних поколінь містяться й у багатьох інших давніх переказах (наприклад, у давньоіндійських, давньоіранських, германо-скандинавських, де "перша небесна війна" між різними групами божеств є кінцем "золотого віку") [8, т. І, с. 142]. Відомо, що в давньогрецькій міфології (у переказі Гесіода, ХVI-VII ст. до н. е.) вирізняли "золоте", "срібне", "мідне", "героїчне" й нинішнє, "залізне", покоління. Ці п'ять поколінь, або міфічних епох, що змінювали одна одну, були відомі й мезоамериканським індіанцям, які знали про причини загибелі кожної попередньої епохи (остання з них, як і в Біблії, завершилася потопом).
akadem4.at.ua
monster
Соціальна історія Мезоамерики починається приблизно 1800 р. до н. е. з розвитком ольмекської культури, яку деякі дослідники називають "материнською культурою Мезо-америки" і сліди якої виявлено поблизу узбережжя Мексиканської затоки [14, т. І, с. 136]. Це зовсім не означає, що ольмеки створювали свою культуру на "рівному місці", оскільки відомо, що в цьому регіоні вже з V тис. до н. е. відбувалися процеси доместикації і поширення вирощування маїсу, а також існував матріархальний культ верховного багатофункціонального божества — так званої "Богині з косами", яка уособлювала одночасно небо й землю, життя й смерть [8, т. І, с. 516]. Та й сама назва "ольмекська культура" є умовною і походить від імені ольмеків — невеликої групи племен, які проживали на цій території значно пізніше (у ХІ-ХV ст.) [2, с. 841]. Нині збереглися лише невеликі залишки колись величних культових споруд: пірамід, платформ, статуй.Один із ритуальних центрів ольмеків розташовувався в Сан-Лоренцо (на території сучасної Мексики). Остаточно сформувавшись до 1200 р. до н. е., він був раптово зруйнований у 900 р. до н. е. Багато його релігійних та історичних пам'яток були пошкоджені й зникли під землею. На цій ділянці археологи знайшли понад 200 ритуальних пагорбів, а також кілька багатотонних кам'яних голів, увінчаних чимось схожим на шолом, які мають явні негроїдно-австралоїдні риси (ці голови разом з іншими величезними кам'яними монументами були висічені в горах, розташованих на відстані більш як 70 км від ритуального центру). Одним із найбільших досягнень мезоамериканської культури був винахід ольмеками надзвичайно точного календаря, що проіснував кілька тисяч років [14, т. І, с. 138-139].Образи велетнів притаманні практично всім релігійно-міфологічним системам світу, де вони являють собою групу антропоморфних істот гігантського розміру, що належать до міфічного часу творення або до епічної героїчної епохи. Ці велети, як правило, виконують функції чудовиськ і гинуть від рук богів, що часто символізує зміну міфічних поколінь. Згідно з різними міфами, велетні існували в період до встановлення нинішнього світу й пантеону богів, а перемога над ними означає перемогу над Хаосом і крок до встановлення Космосу (сюди ж належать мотив розчленовування гігантської істоти і створення світу з його частин) [14, т. І,с. 228]. У Біблії (Старому Завіті) також згадуються велетні — покоління велетнів ("нефелим") і "сильних, здавна славних людей" ("гібборим"), а давньогрецька міфологія знає покоління титанів, гігантів та інших велетенських істот. Згадки про існування в незапам'ятні часи деяких гігантських рас і пов'я-заних з ними міфічних поколінь містяться й у багатьох інших давніх переказах (наприклад, у давньоіндійських, давньоіранських, германо-скандинавських, де "перша небесна війна" між різними групами божеств є кінцем "золотого віку") [8, т. І, с. 142]. Відомо, що в давньогрецькій міфології (у переказі Гесіода, ХVI-VII ст. до н. е.) вирізняли "золоте", "срібне", "мідне", "героїчне" й нинішнє, "залізне", покоління. Ці п'ять поколінь, або міфічних епох, що змінювали одна одну, були відомі й мезоамериканським індіанцям, які знали про причини загибелі кожної попередньої епохи (остання з них, як і в Біблії, завершилася потопом).
akadem4.at.ua
monster