Сіонізм як прояв антикультури.
Для сіонізму, який став основою державної політики Ізраїлю, притаманні такі ознаки, як войовничий расизм, шовінізм, насильство, тоталітаризм, мілітаризм, агресія, що максимально зближують його із загальноприйнятим визначенням фашизму. Неодноразово засуджували різноманітні прояви сіонізму Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи та інші авторитетні міжнародні організації, а також самі євреї, які виступали проти небезпеки юдеонацизму. Термін "юдеонацизм" запровадили у вжиток саме євреї [9; 10 та ін.], які змогли розглядіти людиноненависницьку сутність цієї соціальної патології і відкрито заявити про спроби її тотального поширення: "євреї почали об'єднуватися в таких масштабах, яких не було від часів Христа, і об'єднуватися з доброї волі, з єдиною метою і почуттям сходження на вершину влади" [10, с. 16]. В основі такого об'єднання лежать зазвичай "постулати релігії, спрямовані проти гоїв" (тобто неєвреїв). На думку Е. Кайє, яка виросла в ортодоксальній юдейській родині, "ознакою істинно правовірного хасида чи ортодоксального єврея, так само як і багатьох інших євреїв, є очевидна ненависть до неєвреїв" [1, с. 138]. Ізраїльський професор І. Шаак повідомляє про те, що сіоністи привселюдно й церемоніально спалили сотні примірників Нового Завіту в Єрусалимі [1, с. 106], підтвердивши тим самим цілковиту ідентичність дій німецьких, єврейських чи будь-яких інших нацистів, коли вони приходять до влади.Саме про цю небезпеку ми заявляли на сторінках нашого журналу "ПЕРСОНАЛ", який опублікував також інтерв'ю рабина Ізраеля Уайза арабському телеканалу "Аль-Джазира". Рабин Уайз, активіст руху "Натури Карта", який виступає під девізом "Євреї проти сіонізму", стверджує, що Тора (святе письмо євреїв) "забороняє створення держави Ізраїль", що сіоністи виступають проти Бога...", що "той, хто підтримує сіонізм, тим самим підтримує гріх". "Сіонізм, — пише рабин Уайз, — є великою проблемою, оскільки сіоністи живуть на крові..." [11].Це підтверджує у своїх одкровеннях і нинішній прем'єр-міністр Ізраїлю А. Шарон, який колись заявив, що "ми (Ізраїль) почнемо нову війну, вбиватимемо й руйнуватимемо усе більше й більше... Нехай зрозуміють, що ми дика країна, небезпечна для оточення, ненормальна, що ми можемо роз-лютитися... ми можемо озвіріти... ми можемо просто розпчати Третю світову війну!.." І додав: "брудна робота сіонізму не закінчена, далеко не закінчена" [1] .
Ця "брудна робота сіонізму" здійснюється не тільки в Ізраїлі, а й далеко за його межами. Наприклад, до вже давно існуючих Всесвітнього та Європейського єврейських конгресів і сіоністських організацій нині долучилися Сіоністська федерація України (перша в СНД) та Євроазіатський єврейський конгрес, до роботи якого планується залу¬чити Японію, Індію, Монголію, Австралію та інші країни . При цьому в сучасному сіонізмі, за визнанням його активістів, серед різноманітних течій (державний, практичний, об'єднаний, релігійний, соціалістичний, ревізіоністський, духовний і навіть сіоністський сіонізм) перемагає найодіозніша — духовний сіонізм. Засновник цієї течії Ахад Гаам (Ашер Гінзберг, 1856-1927 рр., уродженець Сквири Київської області), який народився в хасидській родині й одружився з онукою Менахема Менделя ІНнеєрсона — засновника "ультраортодоксальної юдеонацистської секти в хасидизмі", "мета якої — всесвітня експансія" [9, с. 22-23]. Саме Ашеру Гінзбергу належить праця "Переоцінка цінностей" (а за даними французької дослідниці Л. Фрай, єврейського публіциста Е. Ходоса та інших джерел [5; 7; 9] — ще й скандально відомі "Протоколи сіонських мудреців"), у якій він відверто викладає свої расистські, юдеонацистські погляди: "Ця нація володарюватиме над іншими. І ця нація є Ізраїль, яка серед інших народів є справді найвищим типом люд-
* Нещодавно рішенням суду Бельгії А. Шарона звинувачено у воєнних злочинах, що вже в офіційному судовому порядку та відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права констатує злочинну природу державної влади Ізраїлю, яку нині очолює масовий убивця.
** Див.: "Хадашот"-новости". — 2002. — Черв. — № 3(89). — С. 4-5.
ства... і має волю стати господарем Всесвіту, незважаючи на те, чого це може коштувати масам нижчих істот і нижчих народів, на лихоліття, від яких вони можуть постраждати" [цит. за: 5, с. 381-382]. Саме найпоширеніший "духовний" сіонізм, заснований Ахадом Гаамом, на думку окремих дослідників, разом з "юдеонацистською сектою" Хабад є ві-зитівкою сучасного нацизму, що прагне до світового панування. Генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами президента РФ А. Ігнатов стверджує: "Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду", влада в якому узурпована "хасидсько-парамасонською групою", орієнтованою на "інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною спорідненістю та ініціацією в ложах деструктивної спрямованості" [2].Зв'язок сіонізму з масонськими ложами дуже давній. Своєрідним "надмасонством" російський дослідник, доктор наук О. Платонов вважає міжнародну єврейську ложу "Бнай-Брит" ("Сини Завіту"), засновану ще 1843 року у США і нерозривно пов'язану з міжнародним сіонізмом [6, с. 425, 443, 475-479]. У 1913 р. за сприяння цієї масонської організації в США було створено так звану Антидифамаційну лігу (АДЛ), яку, за словами відомого єврейського публіциста А. Лілієнталя, "можна було б назвати "єврейським гестапо" або найбільшою неурядовою системою шпигунства", з якою "синагоги й рабини безсоромно співробітничають" [12, с. 405-406, 412].Серед єврейських організацій, які плодяться нині в багатьох державах світу, є й відверто воєнізовані структури, що діють під патронатом посольств Ізраїлю та його спецслужб. Так, в обласних центрах України й інших країн СНД створено організації "Бейтар" — воєнізований молодіжний рух, вихованці якого згодом формують підрозділи ізраїльської армії НАХАЛЬ (абревіатура слів "Воююча молодь піонерів"). Підрозділи НАХАЛЬ використовуються, як зазначається в Інструкції для вожатого в зимових таборах СНД (видана єврейським агентством "Сохнут" в Ізраїлі), "у бойових діях у тилу супротивника і для знищення гнізд терористів" [11, с. 183]. "Бейтар" входить до "Національної військової організації" (ЕЦЕЛЬ) разом із так званими ревізіоністами — членами терористичного, по суті, руху, які діють, відповідно до тієї ж інструкції, "методами насильства й збройної боротьби" [15, с. 120, 129]. У створенні "осередків НАХАЛЬ" бере участь і організація "Молодий страж", одним з основних принципів якої є "національний фанатизм — сіонізм, що не визнає компромісів" [11, с. 194]. Ці воєнізовані молодіжні організації "національних фанатиків і терористів", покликані "діяти в тилу супротивника", активно створюються нині в незалежних державах під патронатом посольств Ізраїлю, що не може не викликати обґрунтованої тривоги за національну безпеку цих країн, і насамперед України. При цьому сіоністи (часто люди нерелігійні) використовують старі й досить безглузді міфи про "обраність" євреїв. "Саме у процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм, — стверджує єврейська письменниця й соціолог Х. Арендт. — Уявлення про обраність євреїв перетворилося... на уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна конкреалізують нині найбільш крайні форми расизму та націонал-шовінізму, є носіями АНТИКУЛЬТУРИ, що роблять заручником своєї небезпечної політики власний народ. Тому боротьба із сіонізмом — це насамперед БОРОТЬБА ЗА ЄВРЕЇВ, за їхню свободу від задушливої ідеології сіонізму, за їхнє право й можливість жити серед усіх народів Землі як рівноправний і взаємошанований член світової спільноти. Тисячу разів правий рабин Ізраель Уайз, який стверджує: "сіоністи чинять свої злодіяння не тому, що вони євреї, а тому, що вони проти євреїв... Убивці — це ті, хто представляє сіонізм" [8].
Для сіонізму, який став основою державної політики Ізраїлю, притаманні такі ознаки, як войовничий расизм, шовінізм, насильство, тоталітаризм, мілітаризм, агресія, що максимально зближують його із загальноприйнятим визначенням фашизму. Неодноразово засуджували різноманітні прояви сіонізму Генеральна Асамблея ООН, Парламентська Асамблея Ради Європи та інші авторитетні міжнародні організації, а також самі євреї, які виступали проти небезпеки юдеонацизму. Термін "юдеонацизм" запровадили у вжиток саме євреї [9; 10 та ін.], які змогли розглядіти людиноненависницьку сутність цієї соціальної патології і відкрито заявити про спроби її тотального поширення: "євреї почали об'єднуватися в таких масштабах, яких не було від часів Христа, і об'єднуватися з доброї волі, з єдиною метою і почуттям сходження на вершину влади" [10, с. 16]. В основі такого об'єднання лежать зазвичай "постулати релігії, спрямовані проти гоїв" (тобто неєвреїв). На думку Е. Кайє, яка виросла в ортодоксальній юдейській родині, "ознакою істинно правовірного хасида чи ортодоксального єврея, так само як і багатьох інших євреїв, є очевидна ненависть до неєвреїв" [1, с. 138]. Ізраїльський професор І. Шаак повідомляє про те, що сіоністи привселюдно й церемоніально спалили сотні примірників Нового Завіту в Єрусалимі [1, с. 106], підтвердивши тим самим цілковиту ідентичність дій німецьких, єврейських чи будь-яких інших нацистів, коли вони приходять до влади.Саме про цю небезпеку ми заявляли на сторінках нашого журналу "ПЕРСОНАЛ", який опублікував також інтерв'ю рабина Ізраеля Уайза арабському телеканалу "Аль-Джазира". Рабин Уайз, активіст руху "Натури Карта", який виступає під девізом "Євреї проти сіонізму", стверджує, що Тора (святе письмо євреїв) "забороняє створення держави Ізраїль", що сіоністи виступають проти Бога...", що "той, хто підтримує сіонізм, тим самим підтримує гріх". "Сіонізм, — пише рабин Уайз, — є великою проблемою, оскільки сіоністи живуть на крові..." [11].Це підтверджує у своїх одкровеннях і нинішній прем'єр-міністр Ізраїлю А. Шарон, який колись заявив, що "ми (Ізраїль) почнемо нову війну, вбиватимемо й руйнуватимемо усе більше й більше... Нехай зрозуміють, що ми дика країна, небезпечна для оточення, ненормальна, що ми можемо роз-лютитися... ми можемо озвіріти... ми можемо просто розпчати Третю світову війну!.." І додав: "брудна робота сіонізму не закінчена, далеко не закінчена" [1] .
Ця "брудна робота сіонізму" здійснюється не тільки в Ізраїлі, а й далеко за його межами. Наприклад, до вже давно існуючих Всесвітнього та Європейського єврейських конгресів і сіоністських організацій нині долучилися Сіоністська федерація України (перша в СНД) та Євроазіатський єврейський конгрес, до роботи якого планується залу¬чити Японію, Індію, Монголію, Австралію та інші країни . При цьому в сучасному сіонізмі, за визнанням його активістів, серед різноманітних течій (державний, практичний, об'єднаний, релігійний, соціалістичний, ревізіоністський, духовний і навіть сіоністський сіонізм) перемагає найодіозніша — духовний сіонізм. Засновник цієї течії Ахад Гаам (Ашер Гінзберг, 1856-1927 рр., уродженець Сквири Київської області), який народився в хасидській родині й одружився з онукою Менахема Менделя ІНнеєрсона — засновника "ультраортодоксальної юдеонацистської секти в хасидизмі", "мета якої — всесвітня експансія" [9, с. 22-23]. Саме Ашеру Гінзбергу належить праця "Переоцінка цінностей" (а за даними французької дослідниці Л. Фрай, єврейського публіциста Е. Ходоса та інших джерел [5; 7; 9] — ще й скандально відомі "Протоколи сіонських мудреців"), у якій він відверто викладає свої расистські, юдеонацистські погляди: "Ця нація володарюватиме над іншими. І ця нація є Ізраїль, яка серед інших народів є справді найвищим типом люд-
* Нещодавно рішенням суду Бельгії А. Шарона звинувачено у воєнних злочинах, що вже в офіційному судовому порядку та відповідно до загальновизнаних норм міжнародного права констатує злочинну природу державної влади Ізраїлю, яку нині очолює масовий убивця.
** Див.: "Хадашот"-новости". — 2002. — Черв. — № 3(89). — С. 4-5.
ства... і має волю стати господарем Всесвіту, незважаючи на те, чого це може коштувати масам нижчих істот і нижчих народів, на лихоліття, від яких вони можуть постраждати" [цит. за: 5, с. 381-382]. Саме найпоширеніший "духовний" сіонізм, заснований Ахадом Гаамом, на думку окремих дослідників, разом з "юдеонацистською сектою" Хабад є ві-зитівкою сучасного нацизму, що прагне до світового панування. Генеральний директор інформаційно-аналітичного агентства при Управлінні справами президента РФ А. Ігнатов стверджує: "Ключовим фактором, що впливає на сучасні глобалізаційні процеси, є діяльність Світового уряду", влада в якому узурпована "хасидсько-парамасонською групою", орієнтованою на "інтереси нечисленної еліти, об'єднаної етнічною спорідненістю та ініціацією в ложах деструктивної спрямованості" [2].Зв'язок сіонізму з масонськими ложами дуже давній. Своєрідним "надмасонством" російський дослідник, доктор наук О. Платонов вважає міжнародну єврейську ложу "Бнай-Брит" ("Сини Завіту"), засновану ще 1843 року у США і нерозривно пов'язану з міжнародним сіонізмом [6, с. 425, 443, 475-479]. У 1913 р. за сприяння цієї масонської організації в США було створено так звану Антидифамаційну лігу (АДЛ), яку, за словами відомого єврейського публіциста А. Лілієнталя, "можна було б назвати "єврейським гестапо" або найбільшою неурядовою системою шпигунства", з якою "синагоги й рабини безсоромно співробітничають" [12, с. 405-406, 412].Серед єврейських організацій, які плодяться нині в багатьох державах світу, є й відверто воєнізовані структури, що діють під патронатом посольств Ізраїлю та його спецслужб. Так, в обласних центрах України й інших країн СНД створено організації "Бейтар" — воєнізований молодіжний рух, вихованці якого згодом формують підрозділи ізраїльської армії НАХАЛЬ (абревіатура слів "Воююча молодь піонерів"). Підрозділи НАХАЛЬ використовуються, як зазначається в Інструкції для вожатого в зимових таборах СНД (видана єврейським агентством "Сохнут" в Ізраїлі), "у бойових діях у тилу супротивника і для знищення гнізд терористів" [11, с. 183]. "Бейтар" входить до "Національної військової організації" (ЕЦЕЛЬ) разом із так званими ревізіоністами — членами терористичного, по суті, руху, які діють, відповідно до тієї ж інструкції, "методами насильства й збройної боротьби" [15, с. 120, 129]. У створенні "осередків НАХАЛЬ" бере участь і організація "Молодий страж", одним з основних принципів якої є "національний фанатизм — сіонізм, що не визнає компромісів" [11, с. 194]. Ці воєнізовані молодіжні організації "національних фанатиків і терористів", покликані "діяти в тилу супротивника", активно створюються нині в незалежних державах під патронатом посольств Ізраїлю, що не може не викликати обґрунтованої тривоги за національну безпеку цих країн, і насамперед України. При цьому сіоністи (часто люди нерелігійні) використовують старі й досить безглузді міфи про "обраність" євреїв. "Саме у процесі секуляризації народився цілком реальний єврейський шовінізм, — стверджує єврейська письменниця й соціолог Х. Арендт. — Уявлення про обраність євреїв перетворилося... на уявлення, що євреї нібито сіль землі. З цього моменту стара релігійна конкреалізують нині найбільш крайні форми расизму та націонал-шовінізму, є носіями АНТИКУЛЬТУРИ, що роблять заручником своєї небезпечної політики власний народ. Тому боротьба із сіонізмом — це насамперед БОРОТЬБА ЗА ЄВРЕЇВ, за їхню свободу від задушливої ідеології сіонізму, за їхнє право й можливість жити серед усіх народів Землі як рівноправний і взаємошанований член світової спільноти. Тисячу разів правий рабин Ізраель Уайз, який стверджує: "сіоністи чинять свої злодіяння не тому, що вони євреї, а тому, що вони проти євреїв... Убивці — це ті, хто представляє сіонізм" [8].
Література
1. Дюк Д. Еврейский вопрос глазами американца. Мое исследование сионизма. — К.: МАУП, 2002.
2. Игнатов А. А. Стратегия "глобализационного лидерства" для России. Первоочередные непрямые стратегические действия по обеспечению национальной безопасности // Независимая газета. — 2000. — 7 сент.
3. Назаров М. В. Закон об экстремизме и "Шулхан арух" // Имперский Курьер. — 2002. — № 1. — С. 1-8.
4. Народы мира: историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. — М.: Сов. энциклопедия, 1988.
5. Платонов О. А. Загадка сионских протоколов. — М.: Родник 1999.
6. Платонов О. А. Терновый венец России. Тайная история масонства. 1731-2000. — М.: Русский вестник, 2000.
7. Тайный вождь иудейский: Пер. с фр. — Берлин, 1922.
8. Тора запрещает создание государства Израиль // ПЕРСОНАЛ. — 2002.— №7. — С. 8-11.
9. Ходос Э. Еврейский синдром — 3. Забавные протоколы сионских мудрецов. — К.: Интертехнология, 2002.
10. Шамир И. Опасные связи. Начало конца еврейского послевоенного господства? // ПЕРСОНАЛ. — 2002. — №5. — С. 16-17.
11. Юность впереди. Образовательная программа о еврейской сионистской молодежи. Инструкция для вожатого в зимних лагерях СНГ / Сост. Ури Коэн. — Еврейское агентство в Израиле "Сохнут", 1997.
12. Lilienthal A. M. The Zionist Connection II (What Price Peace?). — North American, New Brunswick, New Jersey, 1982.
1. Дюк Д. Еврейский вопрос глазами американца. Мое исследование сионизма. — К.: МАУП, 2002.
2. Игнатов А. А. Стратегия "глобализационного лидерства" для России. Первоочередные непрямые стратегические действия по обеспечению национальной безопасности // Независимая газета. — 2000. — 7 сент.
3. Назаров М. В. Закон об экстремизме и "Шулхан арух" // Имперский Курьер. — 2002. — № 1. — С. 1-8.
4. Народы мира: историко-этнографический справочник / Гл. ред. Ю. В. Бромлей. — М.: Сов. энциклопедия, 1988.
5. Платонов О. А. Загадка сионских протоколов. — М.: Родник 1999.
6. Платонов О. А. Терновый венец России. Тайная история масонства. 1731-2000. — М.: Русский вестник, 2000.
7. Тайный вождь иудейский: Пер. с фр. — Берлин, 1922.
8. Тора запрещает создание государства Израиль // ПЕРСОНАЛ. — 2002.— №7. — С. 8-11.
9. Ходос Э. Еврейский синдром — 3. Забавные протоколы сионских мудрецов. — К.: Интертехнология, 2002.
10. Шамир И. Опасные связи. Начало конца еврейского послевоенного господства? // ПЕРСОНАЛ. — 2002. — №5. — С. 16-17.
11. Юность впереди. Образовательная программа о еврейской сионистской молодежи. Инструкция для вожатого в зимних лагерях СНГ / Сост. Ури Коэн. — Еврейское агентство в Израиле "Сохнут", 1997.
12. Lilienthal A. M. The Zionist Connection II (What Price Peace?). — North American, New Brunswick, New Jersey, 1982.
akadem4.at.u
monster