Що робити?
Захід і сучасна християнська цивілізація загалом, на думку П. Б'юкенена, зіткнулися нині з дуже важливими проблемами, які загрожують їхньому існуванню:
1. Демографічна криза, яка веде до вимирання населення європейських країн.
2. Масова імміграція в Європу людей різних вірувань і культур, яка розмиває та підриває культурну цілісність європейської цивілізації.
3. Домінування антизахідної та антихристиянської культури, яка є непримиренною супротивницею традиційної релігії та моралі, що призводить до розподілу Європи.4. Розпад держав і поступова передача влади від національних урядів світовому, домінування якого неминуче призведе до знищення держав (с. 313).Вихід американський політик бачить у поширенні ідей здорового консерватизму, який, на його думку, "повинен стати ідеологічним мотивом двадцять першого століття". При цьому Б'юкенен розглядає глобалізм як антитезу патріотизму (а транснаціональні корпорації є антитезою вітчизняного бізнесу). Боротьба за свою самобутність і традиційну культуру триватиме не тільки у сфері політичній, а передусім в етичній, інтелектуальній, духовній. Оскільки "наш супротивник — не просто чергова політична партія, а інша віра, інший погляд на Бога і людство. І результат війни вирішать не так дебати у конгресі, як шкільна освіта, позиція масмедіа та судів. Ставка надзвичайно велика — душа молоді" (с. 315). З огляду на це Б'юкенен пропонує різні заходи, зокрема:• систематичну і постійну боротьбу проти антикультури на всіх ділянках суспільного життя, до якої слід долучити всі верстви населення з метою встановлення патріотично налаштованої влади;• розроблення державного плану дій щодо зупинення демографічної кризи й вимирання населення за рахунок розумної податкової та соціальної політики, відмову від вбивства ненароджених дітей і впливу "сексуальної революції", повернення до традиційної християнської моралі;• розвінчування цінностей фемінізму і антикультури, оптимізацію імміграційного законодавства, упровадження на всій території країни єдиної державної мови;• відмову від участі в будьяких союзах і спільнотах, які ведуть до знищення незалежних держав і встановлення нанаціональних урядів, оскільки це означає національно-культурне самогубство;• розвінчування цінностей лібералізму та соціалізму як утопічних світоглядних течій, повернення до національного консерватизму з його традиційними цінностями, мораллю і вірою;• протистояння політиці "персонального знищення", коли найманці "нової еліти" навішують на патріотів ярлики "расистів", "фашистів", "фанатів", "екстремістів", "нацистів", хоча часто саме вони заслуговують на ці прізвиська;• заперечення домінуючої декадентської культури та відродження своєї самобутньої, національної (с. 316 -336). Б'юкенен упевнений, що перемога буде на боці консервативно-патріотичних сил, на боці традиційної релігії та моралі, оскільки "культурна революція" не може тривати довго — проти неї постане той цинізм і зневіра, які вона сама виховувала у молоді. "Кожна форма правління, яка не має коріння в культурі, приречена на знищення". Цю тезу американського політика підтверджує історія і кінець більшовицької влади, яка колись багатьом здавалася непереборною.
akadem4.at.ua
monster
Захід і сучасна християнська цивілізація загалом, на думку П. Б'юкенена, зіткнулися нині з дуже важливими проблемами, які загрожують їхньому існуванню:
1. Демографічна криза, яка веде до вимирання населення європейських країн.
2. Масова імміграція в Європу людей різних вірувань і культур, яка розмиває та підриває культурну цілісність європейської цивілізації.
3. Домінування антизахідної та антихристиянської культури, яка є непримиренною супротивницею традиційної релігії та моралі, що призводить до розподілу Європи.4. Розпад держав і поступова передача влади від національних урядів світовому, домінування якого неминуче призведе до знищення держав (с. 313).Вихід американський політик бачить у поширенні ідей здорового консерватизму, який, на його думку, "повинен стати ідеологічним мотивом двадцять першого століття". При цьому Б'юкенен розглядає глобалізм як антитезу патріотизму (а транснаціональні корпорації є антитезою вітчизняного бізнесу). Боротьба за свою самобутність і традиційну культуру триватиме не тільки у сфері політичній, а передусім в етичній, інтелектуальній, духовній. Оскільки "наш супротивник — не просто чергова політична партія, а інша віра, інший погляд на Бога і людство. І результат війни вирішать не так дебати у конгресі, як шкільна освіта, позиція масмедіа та судів. Ставка надзвичайно велика — душа молоді" (с. 315). З огляду на це Б'юкенен пропонує різні заходи, зокрема:• систематичну і постійну боротьбу проти антикультури на всіх ділянках суспільного життя, до якої слід долучити всі верстви населення з метою встановлення патріотично налаштованої влади;• розроблення державного плану дій щодо зупинення демографічної кризи й вимирання населення за рахунок розумної податкової та соціальної політики, відмову від вбивства ненароджених дітей і впливу "сексуальної революції", повернення до традиційної християнської моралі;• розвінчування цінностей фемінізму і антикультури, оптимізацію імміграційного законодавства, упровадження на всій території країни єдиної державної мови;• відмову від участі в будьяких союзах і спільнотах, які ведуть до знищення незалежних держав і встановлення нанаціональних урядів, оскільки це означає національно-культурне самогубство;• розвінчування цінностей лібералізму та соціалізму як утопічних світоглядних течій, повернення до національного консерватизму з його традиційними цінностями, мораллю і вірою;• протистояння політиці "персонального знищення", коли найманці "нової еліти" навішують на патріотів ярлики "расистів", "фашистів", "фанатів", "екстремістів", "нацистів", хоча часто саме вони заслуговують на ці прізвиська;• заперечення домінуючої декадентської культури та відродження своєї самобутньої, національної (с. 316 -336). Б'юкенен упевнений, що перемога буде на боці консервативно-патріотичних сил, на боці традиційної релігії та моралі, оскільки "культурна революція" не може тривати довго — проти неї постане той цинізм і зневіра, які вона сама виховувала у молоді. "Кожна форма правління, яка не має коріння в культурі, приречена на знищення". Цю тезу американського політика підтверджує історія і кінець більшовицької влади, яка колись багатьом здавалася непереборною.
akadem4.at.ua
monster