МЕЗОАМЕРИКАНСЬКІ РЕЛІГІЇ ТА ЇХ СТАРОЗАВІТНІ ПАРАЛЕЛІ.
Термін "Мезоамерика" позначає географічний і культурний район, що охоплює дві третини материкової Мексики, а також Гватемалу, Беліз, Сальвадор, Панаму, Гондурас, Нікарагуа і Коста-Рику (тобто Центральну Америку). В індіанців Мезоамерики (ольмеків, майя, тольтеків, ацтеків та ін.) багато століть тому існували досить розвинені державні утворення. Племена, які жили на північ та південь від Мезоамерики, перебували на нижчому рівні розвитку. При цьому, незважаючи на відмінності у мовах та історичних долях окремих етнолінгвістичних груп, релігія і міфологія індіанців Мезоамерики були, на думку сучасних релігієзнавців, єдиними, хоча й зазнавали згодом певних стадіальних змін [8, т. І, с. 516].Така єдність релігійно-міфологічних уявлень мезоамериканських індіанців і їхня відмінність від інших індіанських племен спонукали вчених до пошуків географічної та культурної прабатьківщини перших поселенців Мезоамерики. Наприклад, в академічних колах існувала теорія, що мезоамериканці мігрували з Єгипту. її аргументували фактами будівництва пірамід і використання ієрогліфів обома давніми цивілізаціями. Інші дослідники вважали, що ці народи прийшли з Азії або перепливши Тихий океан, або поступово мігруючи на південь уздовж західного узбережжя Америки. Деякі вчені стверджували, що азійські культури значною мірою вплинули на регіон Мезоамерики (зокрема, костариканський), прищепивши буддистські традиції Новому Світові понад два тисячоліття тому. Цей підхід, що дістав назву "дифузіоністського", ґрунтується на існуванні серії подібних рис, виявлених у Камбоджі, Індії, Китаї й обох Америках. Крайніми прикладами такого підходу є теорія ХІХ ст. про те, що зниклий континент Атлантиди був прабатьківщиною давніх американських цивілізацій, або гіпотеза англійця Кінгсборо, згідно з якою корінні жителі Мезоамерики були нащадками десяти загублених племен Ізраїлю. А Ерік фон Данікен узагалі наполягав на неземному походженні давньоамериканських цивілізацій [14, т. І, с. 131-132].Згідно із сучасними уявленнями, предки індіанців (які були американоїдною гілкою великої монголоїдної раси) прийшли до Америки з Північно-Східної Азії в епоху пізнього палеоліту (тобто близько 10-30 тис. років тому) чи навіть значно раніше (понад 60 тис. років тому). За деякими даними, до ХІУ-ХІІ тис. до н. е. вже була заселена вся Північна Америка і частина Південної (повне її заселення датується VIII тис. до н. е.), а більш ранніх слідів людини на Американському континенті, як твердять сучасні дослідники, поки що не виявлено [19, с. 16]. Однак дуже переконливим залишається висновок сучасної антропології: американські неоантропимонголоїди (індіанці) за своїм антропологічним типом більш давні, ніж сучасні азійські, причому південноамериканські індіанці старші за північноамериканських [12, с. 378].Таким чином, заселення Американського континенту або відбувалося в напрямку з півночі на південь кількома віддаленими у часі міграційними хвилями (і тоді більш ранні переселенці виявилися на півдні материка, а пізніші — на його півночі), або домінуюча нині теорія заселення Америки може бути переглянута на користь іншого погляду, а саме прибуття перших поселенців до центральноамериканського регіону океаном. Міфи про походження й міграцію племен самих індіанців оповідають про їхню історичну мандрівку з легендарної прабатьківщини, про прибуття через моря (чи навіть із зірок), про війни з сусідніми племенами. Особливе місце в мезоамериканській міфології посідають перекази про велетнів [8, т. І, с. 513-514].
akadem4.at.ua
monster
Термін "Мезоамерика" позначає географічний і культурний район, що охоплює дві третини материкової Мексики, а також Гватемалу, Беліз, Сальвадор, Панаму, Гондурас, Нікарагуа і Коста-Рику (тобто Центральну Америку). В індіанців Мезоамерики (ольмеків, майя, тольтеків, ацтеків та ін.) багато століть тому існували досить розвинені державні утворення. Племена, які жили на північ та південь від Мезоамерики, перебували на нижчому рівні розвитку. При цьому, незважаючи на відмінності у мовах та історичних долях окремих етнолінгвістичних груп, релігія і міфологія індіанців Мезоамерики були, на думку сучасних релігієзнавців, єдиними, хоча й зазнавали згодом певних стадіальних змін [8, т. І, с. 516].Така єдність релігійно-міфологічних уявлень мезоамериканських індіанців і їхня відмінність від інших індіанських племен спонукали вчених до пошуків географічної та культурної прабатьківщини перших поселенців Мезоамерики. Наприклад, в академічних колах існувала теорія, що мезоамериканці мігрували з Єгипту. її аргументували фактами будівництва пірамід і використання ієрогліфів обома давніми цивілізаціями. Інші дослідники вважали, що ці народи прийшли з Азії або перепливши Тихий океан, або поступово мігруючи на південь уздовж західного узбережжя Америки. Деякі вчені стверджували, що азійські культури значною мірою вплинули на регіон Мезоамерики (зокрема, костариканський), прищепивши буддистські традиції Новому Світові понад два тисячоліття тому. Цей підхід, що дістав назву "дифузіоністського", ґрунтується на існуванні серії подібних рис, виявлених у Камбоджі, Індії, Китаї й обох Америках. Крайніми прикладами такого підходу є теорія ХІХ ст. про те, що зниклий континент Атлантиди був прабатьківщиною давніх американських цивілізацій, або гіпотеза англійця Кінгсборо, згідно з якою корінні жителі Мезоамерики були нащадками десяти загублених племен Ізраїлю. А Ерік фон Данікен узагалі наполягав на неземному походженні давньоамериканських цивілізацій [14, т. І, с. 131-132].Згідно із сучасними уявленнями, предки індіанців (які були американоїдною гілкою великої монголоїдної раси) прийшли до Америки з Північно-Східної Азії в епоху пізнього палеоліту (тобто близько 10-30 тис. років тому) чи навіть значно раніше (понад 60 тис. років тому). За деякими даними, до ХІУ-ХІІ тис. до н. е. вже була заселена вся Північна Америка і частина Південної (повне її заселення датується VIII тис. до н. е.), а більш ранніх слідів людини на Американському континенті, як твердять сучасні дослідники, поки що не виявлено [19, с. 16]. Однак дуже переконливим залишається висновок сучасної антропології: американські неоантропимонголоїди (індіанці) за своїм антропологічним типом більш давні, ніж сучасні азійські, причому південноамериканські індіанці старші за північноамериканських [12, с. 378].Таким чином, заселення Американського континенту або відбувалося в напрямку з півночі на південь кількома віддаленими у часі міграційними хвилями (і тоді більш ранні переселенці виявилися на півдні материка, а пізніші — на його півночі), або домінуюча нині теорія заселення Америки може бути переглянута на користь іншого погляду, а саме прибуття перших поселенців до центральноамериканського регіону океаном. Міфи про походження й міграцію племен самих індіанців оповідають про їхню історичну мандрівку з легендарної прабатьківщини, про прибуття через моря (чи навіть із зірок), про війни з сусідніми племенами. Особливе місце в мезоамериканській міфології посідають перекази про велетнів [8, т. І, с. 513-514].
akadem4.at.ua
monster