Консервативна ідеологія як адекватна відповідь на "виклики" майбутнього.
Єдиним ідеологічним типом сучасного суспільного розвитку, який найбільше відповідає його об'єктивно діючим тенденціям і закономірностям, може бути, як випливає з наведеного вище, лише консерватизм, що ґрунтується на духовних цінностях і засадах патріотизму, традиційній релігії, суперетнічній єдності, міцності шлюбно-сімейних відносин, верховенства закону, свідомого вибору історичної долі. При цьому притаманний консерватизму націоналізм слід розуміти тільки в його позитивному сенсі, а саме як патріотизм, який не має нічого спільного з нацизмом, шовінізмом, расизмом та іншими расово-етнічними збоченнями, що мали або мають місце, як правило, на тлі соціалістичних (націоналсоціалізм) або ліберальних (імперський космополітизм) течій. Для розвитку саме українського консерватизму дуже слушним, на нашу думку, було б вивчення і повернення в суспільно-політичне життя багатьох традицій та морально-правових норм українського козацтва, яке є і залишається унікальним суспільно-історичним явищем не тільки європейського, а й світового масштабу.Аналіз багатьма дослідниками тенденцій світового розвитку викликав критичну невпевненість у майбутньому, яке обіцяли комунізм і лібералізм (перший з них базувався на приматі політичних цінностей, другий — економічних). При цьому визнана сьогодні неможливість втілення лібералізму може призвести до катастрофічних наслідків, дуже негативних для всієї західної системи, оскільки вони означають її повну трансформацію: один із цих наслідків полягає в тому, що ліберальні західні держави можуть стати фашистськими. Аналіз лібералізму засвідчує, що його основні компоненти — демократія, права людини, правова держава та ринкова економіка — несумісні, тобто причини породжених ним соціальних конфліктів невирішувані в принципі. Таким чином, лібералізм — це справжня утопія, подібна до соціалістичної (комуністичної) ідеології, і тому дуже ймовірно, що історія СРСР стане історією СІНА, а тотальний крах марксизму є лише передвісником краху західного лібералізму — основної течії сучасності (до речі, появу як марксизму, так і лібералізму деякі дослідники пов'язують з одним джерелом — деструктивними сіоно-масонськими колами). Розвиток подій після закінчення "холодної війни" демонструє, на переконання багатьох учених, тріумф не ліберальної демократії, а націоналізму та етнізму, що підтверджує домінування в майбутньому саме патріотично-консервативного ідеалу, який ґрунтується на духовних (а не на політичних чи економічних) цінностях [4, с. 480, 487-496]. Втіленню тих чи інших ідеологічних типів у суспільне життя слугують різні політичні партії, які класифікуються за різними ознаками (див. табл. 2) і можуть бути об'єднані на одній із чотирьох відомих ідеологічних платформ — консервативній, ліберальній, соціалістичній, анархічній. При цьому назва українських партій часто не відповідає їх ідеологічному та кадровому змісту, що, на наш погляд, потребує ретельного політологічного аналізу й оприлюднення класифікації дійсних, а не декларованих ознак усіх численних вітчизняних партій. Це дасть змогу виявити основні політичні сили (згідно з їхніми соціальними ідеалами), об'єднати всі патріотично-консервативні партії в одному потужному блоці, який у сучасних умовах є найбільш прогресивним, найбільш народним і найбільше відповідає загальносвітовим і національним тенденціям історичного розвитку нашої України.
Література
Єдиним ідеологічним типом сучасного суспільного розвитку, який найбільше відповідає його об'єктивно діючим тенденціям і закономірностям, може бути, як випливає з наведеного вище, лише консерватизм, що ґрунтується на духовних цінностях і засадах патріотизму, традиційній релігії, суперетнічній єдності, міцності шлюбно-сімейних відносин, верховенства закону, свідомого вибору історичної долі. При цьому притаманний консерватизму націоналізм слід розуміти тільки в його позитивному сенсі, а саме як патріотизм, який не має нічого спільного з нацизмом, шовінізмом, расизмом та іншими расово-етнічними збоченнями, що мали або мають місце, як правило, на тлі соціалістичних (націоналсоціалізм) або ліберальних (імперський космополітизм) течій. Для розвитку саме українського консерватизму дуже слушним, на нашу думку, було б вивчення і повернення в суспільно-політичне життя багатьох традицій та морально-правових норм українського козацтва, яке є і залишається унікальним суспільно-історичним явищем не тільки європейського, а й світового масштабу.Аналіз багатьма дослідниками тенденцій світового розвитку викликав критичну невпевненість у майбутньому, яке обіцяли комунізм і лібералізм (перший з них базувався на приматі політичних цінностей, другий — економічних). При цьому визнана сьогодні неможливість втілення лібералізму може призвести до катастрофічних наслідків, дуже негативних для всієї західної системи, оскільки вони означають її повну трансформацію: один із цих наслідків полягає в тому, що ліберальні західні держави можуть стати фашистськими. Аналіз лібералізму засвідчує, що його основні компоненти — демократія, права людини, правова держава та ринкова економіка — несумісні, тобто причини породжених ним соціальних конфліктів невирішувані в принципі. Таким чином, лібералізм — це справжня утопія, подібна до соціалістичної (комуністичної) ідеології, і тому дуже ймовірно, що історія СРСР стане історією СІНА, а тотальний крах марксизму є лише передвісником краху західного лібералізму — основної течії сучасності (до речі, появу як марксизму, так і лібералізму деякі дослідники пов'язують з одним джерелом — деструктивними сіоно-масонськими колами). Розвиток подій після закінчення "холодної війни" демонструє, на переконання багатьох учених, тріумф не ліберальної демократії, а націоналізму та етнізму, що підтверджує домінування в майбутньому саме патріотично-консервативного ідеалу, який ґрунтується на духовних (а не на політичних чи економічних) цінностях [4, с. 480, 487-496]. Втіленню тих чи інших ідеологічних типів у суспільне життя слугують різні політичні партії, які класифікуються за різними ознаками (див. табл. 2) і можуть бути об'єднані на одній із чотирьох відомих ідеологічних платформ — консервативній, ліберальній, соціалістичній, анархічній. При цьому назва українських партій часто не відповідає їх ідеологічному та кадровому змісту, що, на наш погляд, потребує ретельного політологічного аналізу й оприлюднення класифікації дійсних, а не декларованих ознак усіх численних вітчизняних партій. Це дасть змогу виявити основні політичні сили (згідно з їхніми соціальними ідеалами), об'єднати всі патріотично-консервативні партії в одному потужному блоці, який у сучасних умовах є найбільш прогресивним, найбільш народним і найбільше відповідає загальносвітовим і національним тенденціям історичного розвитку нашої України.
Література
1. Аристотель. Соч.: В 4 т.: Пер. с древнегреч. / Под общ. ред. Д. И. Доватура. — М., 1983.
2. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методо¬логія, практика. — К., 2001.
3. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. — Л., 1940.
4. Волков Ю. Г., Поликарпов В. С. Человек: Энцикл. словарь. — М., 1999.
5. Гончаров В. В. Руководство для высшего управленческого персонала. — М., 1993.
6. Платон. Соч.: В 4 т.: Пер. с древнегреч. — М., 1990-1994.
7. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. — К., 1997.
8. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество // Социол. исслед. — 1993. — № 3.
9. Современная западная социология: Словарь. — М., 1990.
10. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество: Пер. с англ. / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонова. — М., 1992.
11. Щокін Г. В. Стан і перспективи розвитку України і світу // Проблеми та перспективи української реформації: Кол. моногр. — К.,2001.
12. Щёкин Г. В. Диалог цивилизаций: новые принципы организации мира. — К., 2002.
akadem4.at.ua
monster
2. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методо¬логія, практика. — К., 2001.
3. Вико Дж. Основания новой науки об общей природе наций. — Л., 1940.
4. Волков Ю. Г., Поликарпов В. С. Человек: Энцикл. словарь. — М., 1999.
5. Гончаров В. В. Руководство для высшего управленческого персонала. — М., 1993.
6. Платон. Соч.: В 4 т.: Пер. с древнегреч. — М., 1990-1994.
7. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. — К., 1997.
8. Рисмен Д. Некоторые типы характера и общество // Социол. исслед. — 1993. — № 3.
9. Современная западная социология: Словарь. — М., 1990.
10. Сорокин П. А. Человек. Цивилизация. Общество: Пер. с англ. / Общ. ред., сост. и предисл. А. Ю. Согомонова. — М., 1992.
11. Щокін Г. В. Стан і перспективи розвитку України і світу // Проблеми та перспективи української реформації: Кол. моногр. — К.,2001.
12. Щёкин Г. В. Диалог цивилизаций: новые принципы организации мира. — К., 2002.
akadem4.at.ua
monster