Хто, ким і для чого обраний.
Архаїчна біблійна образність зберегла деякі релікти найдавніших загальних семітських уявлень про Ела як про крилатого сонячного бога, відомого, наприклад, у Фінікії й у Біблі. Це ім'я також співзвучне з ім'ям Бога Всевишнього (євр. Ел-Еліон), яке згадується в Біблії і первосвящеником якого є Мелхіседек (буквально — цар правди), цар Салимський (імовірно, правитель Єрусалима, ще не захопленого євреями). Саме Мелхіседекові Авраам — родоначальник євреїв та юдаїзму — віддає на знак свого шанування й підпорядкування "десяту частину з усього" свого майна (Буття, 14:18-29) , підкреслюючи тим самим незаперечно високе в ті часи становище "Бога Вишнього", "Владики неба і землі" — Ел-Еліона — та його священнослужителів[8, т. І, с. 97].На думку православних коментаторів Біблії, Мелхіседек був останнім представником універсального світового священства (яке існувало, ймовірно, до біблійного Потопу), а Ел-Еліон — це ім'я Істинного Бога, яке згадується і в інших місцях Святого Письма (Числа, 24:16; Второзаконня, 32:18; Псалми, 7:18, 9:2 та ін.), де він зображений "як найвища світова сила і верховне панування, що простирається на весь Всесвіт". Те саме ім'я мало і верховне божество фінікійців, які пам'ятали, очевидно, ще задовго до приходу євреїв у Ханаан (нинішня Палестина) "про Істинного Бога" [8, т. І, с. 98].Згідно з єврейським текстом Біблії, за сім "перших днів" світ створив саме Елогім, ім'я якого співзвучне з Ел-Еліоном і Аллахом. Імення Єгова з'являється тільки в другому розділі Книги Буття. Це давало підставу багатьом дослідникам біблійних текстів розрізняти час створення різних частин Біблії (найдавніші елогістичні й пізніші єговістичні). При цьому православні тлумачі Біблії, які визнають єдність Бога під різними іменами, пояснюють, що Єгова — це здебільшого ім'я Бога Старого Завіту, а ім'я Елогім означає Бога як усемогутнього Творця Всесвіту [8, т. І, с. 16].Такі розбіжності, мабуть, спостерігаються й у розповіді про порятунок Ноя та його сім'ї після Всесвітнього потопу. Благословляючи своїх синів, Ной говорить: "...благословен Господь Бог (Єгова) Сима... Нехай поширить Бог (Елогім) Яфета, нехай живе в шатрах Сима!" (Буття, 9:26-27). Таким чином, Єгова тут названий власним богом Сима — родоначальника семітських народів (у тому числі єврейського), а Елогім, який, відповідно до Тлумачної Біблії, є "універсальним Владикою і Творцем світу", опікується індоєвропейським "прабатьком" Яфетом, якому пропонується "жити в шатрах Сима", очевидно, на одвічно семітських землях. Тому коли сучасні сіоністи, які вважають себе "богообраним" (а точніше — "єговообраним") народом, захоплюють арабські землі, що не належать їм, посилаючись на Біблію (у деяких місцях якої окреслено кордони землі обітованої), то їм варто нагадати про це розпорядження Старого Завіту (або юдейської Тори). Інакше буквальне сприйняття біблійних текстів може призвести до нових кривавих переділів світу, що, на щастя, не входить до планів більшості сучасних народів.
akadem4.at.ua
monster
Архаїчна біблійна образність зберегла деякі релікти найдавніших загальних семітських уявлень про Ела як про крилатого сонячного бога, відомого, наприклад, у Фінікії й у Біблі. Це ім'я також співзвучне з ім'ям Бога Всевишнього (євр. Ел-Еліон), яке згадується в Біблії і первосвящеником якого є Мелхіседек (буквально — цар правди), цар Салимський (імовірно, правитель Єрусалима, ще не захопленого євреями). Саме Мелхіседекові Авраам — родоначальник євреїв та юдаїзму — віддає на знак свого шанування й підпорядкування "десяту частину з усього" свого майна (Буття, 14:18-29) , підкреслюючи тим самим незаперечно високе в ті часи становище "Бога Вишнього", "Владики неба і землі" — Ел-Еліона — та його священнослужителів[8, т. І, с. 97].На думку православних коментаторів Біблії, Мелхіседек був останнім представником універсального світового священства (яке існувало, ймовірно, до біблійного Потопу), а Ел-Еліон — це ім'я Істинного Бога, яке згадується і в інших місцях Святого Письма (Числа, 24:16; Второзаконня, 32:18; Псалми, 7:18, 9:2 та ін.), де він зображений "як найвища світова сила і верховне панування, що простирається на весь Всесвіт". Те саме ім'я мало і верховне божество фінікійців, які пам'ятали, очевидно, ще задовго до приходу євреїв у Ханаан (нинішня Палестина) "про Істинного Бога" [8, т. І, с. 98].Згідно з єврейським текстом Біблії, за сім "перших днів" світ створив саме Елогім, ім'я якого співзвучне з Ел-Еліоном і Аллахом. Імення Єгова з'являється тільки в другому розділі Книги Буття. Це давало підставу багатьом дослідникам біблійних текстів розрізняти час створення різних частин Біблії (найдавніші елогістичні й пізніші єговістичні). При цьому православні тлумачі Біблії, які визнають єдність Бога під різними іменами, пояснюють, що Єгова — це здебільшого ім'я Бога Старого Завіту, а ім'я Елогім означає Бога як усемогутнього Творця Всесвіту [8, т. І, с. 16].Такі розбіжності, мабуть, спостерігаються й у розповіді про порятунок Ноя та його сім'ї після Всесвітнього потопу. Благословляючи своїх синів, Ной говорить: "...благословен Господь Бог (Єгова) Сима... Нехай поширить Бог (Елогім) Яфета, нехай живе в шатрах Сима!" (Буття, 9:26-27). Таким чином, Єгова тут названий власним богом Сима — родоначальника семітських народів (у тому числі єврейського), а Елогім, який, відповідно до Тлумачної Біблії, є "універсальним Владикою і Творцем світу", опікується індоєвропейським "прабатьком" Яфетом, якому пропонується "жити в шатрах Сима", очевидно, на одвічно семітських землях. Тому коли сучасні сіоністи, які вважають себе "богообраним" (а точніше — "єговообраним") народом, захоплюють арабські землі, що не належать їм, посилаючись на Біблію (у деяких місцях якої окреслено кордони землі обітованої), то їм варто нагадати про це розпорядження Старого Завіту (або юдейської Тори). Інакше буквальне сприйняття біблійних текстів може призвести до нових кривавих переділів світу, що, на щастя, не входить до планів більшості сучасних народів.
akadem4.at.ua
monster