Ідеологічні орієнтири.
Усе зазначене вище спонукає до пошуків найвідповідніших соціальних ідеалів (ідеологічних типів), які б орієнтували наше суспільство у просуванні до бажаного майбутнього з огляду на об'єктивно існуючі тенденції соціального розвитку. Сучасній політології відомі чотири основні ідеологічні типи, які мають такі узагальнюючі (і тому часто умовні) характеристики:• консерватизм (від. лат. сотегуаге — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, яка орієнтується на збереження та підтримання традиційних цінностей і морально-правових засад, що лежать в основі сім'ї, нації, релігії та власності. Попри різні форми консерватизму притаманні спільні ідейні риси: орієнтація на загальний морально-релігійний порядок; переконання про нерівність здібностей людей; ставлення до конституції як до Богом даного порядку; упевненість у необхідності панування закону та законослухняності як форми індивідуальної свободи; переконання, що суспільство стоїть вище за окремого індивіда, а права людини випливають з її обов'язків; заперечування, особливо останнім часом (неоконсерватизм) державного втручання в економіку, оскільки воно здатне гальмувати розвиток вільного ринку і конкуренції тощо;• лібералізм (від лат. ИЬетаШ — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського устрою, вільного підприємництва і демократичних свобод. Згідно з ліберальним ідеалом мета створення держави — збереження і захист природних прав людини. У суспільстві надається пріоритет громадянським свободам над політичними, юридичними та моральними нормами. Політичному стилю лібералізму властиві прагматизм, меркантилізм, раціоналізм. Для сучасного неолібералізму характерними є посилення державно-монополістичного регулювання економіки, інституціоналізація нових форм державного втручання в суспільне життя;• соціалізм (від лат. зосіаШ — суспільний) — учення і теорії, які утверджують ідеал суспільного устрою, що ґрунтується на суспільній власності в різноманітних формах, на відсутності експлуатації, справедливому розподілі благ залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості. Марксистський підхід розглядає соціалізм як першу, нижчу, незрілу фазу комунізму, який приходить на зміну капіталізму та характеризується революцією, ліквідацією приватної власності й "експлуататорських" класів, провідною роллю (диктатурою) пролетаріату, соціальною рівністю та ін. Із соціал-демократичної точки зору соціалізм розглядається як суспільний лад, який досягається не революційною ліквідацією капіталізму, а його реформуванням зі збереженням приватної власності, забезпеченням зростання "середнього класу", досягненням вищого рівня соціальної рівності і справедливості. Однак у практично-політичному сенсі реалізація ідей соціалізму через масове насильство, заборону приватної власності, політичної та духовної опозиції тощо протиставила цей суспільний лад свободі й демократії;• анархізм (від грецьк. анатскіа — безвладдя) — ідейно-теоретична й суспільно-політична течія, в основі якої — заперечення інституціонального, насамперед державного, управління суспільством. Спільним для ідеологів анархізму є критика капіталізму і проголошення заміни його шляхом революції іншим ладом. Анархізм вимагав негайної ліквідації держави, яку вважав другою (за церквою) основною помилкою влади. Проте безвладдя для анар¬хізму не тотожне безладдю: він передбачає формування "знизу" системи професійних, виробничих, територіальних осередків, асоціацій за федералістичним принципом. Масового характеру цей рух не набув і його теоретичні настанови в жодній країні не були реалізовані [7, с. 19-20, 165, 184-185, 328-329].
Таким чином, кожний із наведених соціальних ідеалів відрізняється один від одного різними принципами організації суспільства в його основних сферах — політичній, економічній, духовній, що наведено в табл. 1. Якщо "накласти" ці ідеологічні типи на розглянуті вище концепції соціального розвитку, то схема поступового ідеолого-історичного руху людства може бути такою:
консерватизм —► лібералізм —► соціалізм —► анархізм —> тоталітаризм —► перехід до суспільства, яке знову ґрунтується на консервативних засадах.
akadem4.at.ua
monster
Усе зазначене вище спонукає до пошуків найвідповідніших соціальних ідеалів (ідеологічних типів), які б орієнтували наше суспільство у просуванні до бажаного майбутнього з огляду на об'єктивно існуючі тенденції соціального розвитку. Сучасній політології відомі чотири основні ідеологічні типи, які мають такі узагальнюючі (і тому часто умовні) характеристики:• консерватизм (від. лат. сотегуаге — зберігати, охороняти) — політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, яка орієнтується на збереження та підтримання традиційних цінностей і морально-правових засад, що лежать в основі сім'ї, нації, релігії та власності. Попри різні форми консерватизму притаманні спільні ідейні риси: орієнтація на загальний морально-релігійний порядок; переконання про нерівність здібностей людей; ставлення до конституції як до Богом даного порядку; упевненість у необхідності панування закону та законослухняності як форми індивідуальної свободи; переконання, що суспільство стоїть вище за окремого індивіда, а права людини випливають з її обов'язків; заперечування, особливо останнім часом (неоконсерватизм) державного втручання в економіку, оскільки воно здатне гальмувати розвиток вільного ринку і конкуренції тощо;• лібералізм (від лат. ИЬетаШ — вільний) — політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського устрою, вільного підприємництва і демократичних свобод. Згідно з ліберальним ідеалом мета створення держави — збереження і захист природних прав людини. У суспільстві надається пріоритет громадянським свободам над політичними, юридичними та моральними нормами. Політичному стилю лібералізму властиві прагматизм, меркантилізм, раціоналізм. Для сучасного неолібералізму характерними є посилення державно-монополістичного регулювання економіки, інституціоналізація нових форм державного втручання в суспільне життя;• соціалізм (від лат. зосіаШ — суспільний) — учення і теорії, які утверджують ідеал суспільного устрою, що ґрунтується на суспільній власності в різноманітних формах, на відсутності експлуатації, справедливому розподілі благ залежно від затраченої праці, на основі соціально забезпеченої свободи особистості. Марксистський підхід розглядає соціалізм як першу, нижчу, незрілу фазу комунізму, який приходить на зміну капіталізму та характеризується революцією, ліквідацією приватної власності й "експлуататорських" класів, провідною роллю (диктатурою) пролетаріату, соціальною рівністю та ін. Із соціал-демократичної точки зору соціалізм розглядається як суспільний лад, який досягається не революційною ліквідацією капіталізму, а його реформуванням зі збереженням приватної власності, забезпеченням зростання "середнього класу", досягненням вищого рівня соціальної рівності і справедливості. Однак у практично-політичному сенсі реалізація ідей соціалізму через масове насильство, заборону приватної власності, політичної та духовної опозиції тощо протиставила цей суспільний лад свободі й демократії;• анархізм (від грецьк. анатскіа — безвладдя) — ідейно-теоретична й суспільно-політична течія, в основі якої — заперечення інституціонального, насамперед державного, управління суспільством. Спільним для ідеологів анархізму є критика капіталізму і проголошення заміни його шляхом революції іншим ладом. Анархізм вимагав негайної ліквідації держави, яку вважав другою (за церквою) основною помилкою влади. Проте безвладдя для анар¬хізму не тотожне безладдю: він передбачає формування "знизу" системи професійних, виробничих, територіальних осередків, асоціацій за федералістичним принципом. Масового характеру цей рух не набув і його теоретичні настанови в жодній країні не були реалізовані [7, с. 19-20, 165, 184-185, 328-329].
Таким чином, кожний із наведених соціальних ідеалів відрізняється один від одного різними принципами організації суспільства в його основних сферах — політичній, економічній, духовній, що наведено в табл. 1. Якщо "накласти" ці ідеологічні типи на розглянуті вище концепції соціального розвитку, то схема поступового ідеолого-історичного руху людства може бути такою:
консерватизм —► лібералізм —► соціалізм —► анархізм —> тоталітаризм —► перехід до суспільства, яке знову ґрунтується на консервативних засадах.
akadem4.at.ua
monster