Фундатори "культурної революції".
"Культурна революція", на думку Б'юкенена, перемагає там, де не зовсім вдалося комуністам, але багато в чому вона є їхньою послідовницею. При цьому антикультурним агентам подобається демократія, яка "сама не спроможна їх здолати, оскільки демократія беззахисна проти ідеології, орієнтованої на трансформацію демократії через нову еліту, нову віру та новий світовий порядок" (с. 364).Хто вона, "нова еліта"? Виявляється, не така вже й нова, позаяк веде свій родовід від комуністів. За Б'юкененом, це всі ті, хто упродовж історії людства намагався перетворити його на слухняне й бездуховне стадо (тому він ототожнює під цим визначенням організаторів заколотів у Парижі 1789 р. і Санкт-Петербурзі 1917 р. (с. 115). Найвідомішою постаттю в цьому антикультурному русі є німецький єврей К. Маркс, який, на думку деяких дослідників, був учнем одного з родоначальників сучасного сіонізму — Геса (див: И. Володский. Истоки зла (Тайна коммунизма). — М., 2000). Головна ідея Маркса полягала в тому, що сучасне йому християнське суспільство можна знищити за рахунок протистояння робітничої верстви (так званого пролетаріату) решті суспільства. Його абсурдні ідеї були підхоплені російсько-єврейськими революціонерами Леніним (Бланком), Троцьким, Свердловим, які залили кров'ю всі народи царської Росії та встановили небачений досі терористичний режим влади. Спроби кривавих комуністичних бунтів були зроблені у Мюнхені, Берліні та Будапешті, де діяли такі самі єврейсько-більшовицькі діячі, — Роза Люксембург, Карл Лібкнехт і Бела Кун. Але нічого не вийшло, і влада (де раніше, де пізніше) випала з чужинських рук.Основну причину невдачі марксистської теорії на практиці неомарксисты вбачали саме в міцності традиційних цінностей поневолених ними народів, які дві тисячі років сповідували християнство. Тому треба було знищити християнство й похідну від нього культуру. Першим тут, на думку Б'юкенена, був Д. Лукач — заступник народного комісара з культури в уряді Бели Куна, який вважав "революційне знищення суспільства єдино можливим і правильним способом дій" (с. 110). Саме він розробив методи, які з часом дістали назву "культурний тероризм" (частково цей тероризм полягав у введені до шкільної програми радикального курсу сексуального виховання, а по суті — розбещення жінок і дітей, метою якого було знищення сім'ї як такої). 1923 року Лукач і кілька членів німецької компартії заснували у Франкфуртському університеті Інститут соціальних досліджень (пізніше відомий як Франкфуртська школа), який 1930 року очолив "колишній марксист і прихильник маркіза де Сада Макс Хоркхаймер" (с. 114). Під керівництвом останнього Франкфуртська школа почала "перекладати" марксистську теорію на терміни "культурної революції" (до речі, саме під такою назвою веде сьогодні свою передачу на телеканалі "Культура" російсько-єврейський діяч, міністр культури РФ М. Швидкой). Приблизно у той самий час до Франкфуртської школи приєдналися Т. Адорно, Е. Фромм та В. Райх, але після 1933 року, "оскільки світочі Франкфуртської школи здебільшого були євреями та марксистами, у Третьому рейху місця для них не знайшлося". Вони разом зі своєю ідеологією втекли до Америки (пізніше до них приєднався Г. Маркузе), де "за сприяння Колумбійського університету втікачі влаштувалися в Нью-Йорку і почали застосовувати свої таланти та сили для підриву культури країни, яка надала їм прихисток" (с. 116).Нині так звану нову еліту США (яка, за свідченням Б'юкенена, не користується повагою американського народу) (с. 334) становить, згідно з даними ізраїльського журналіста і письменника І. Шаміра, велика кількість етнічних євреїв: "30 відсотків найбагатших людей Америки, 30 вісотків міністрів і банкірів, 20 відсотків професорів університетів, 50 відсотків провідних юристів — євреї" (І. Шамір. Голокост як вдалий ґешефт // Персонал. — 2003. — №9).На думку цього ізраїльського дослідника, "євреї" загалом або "єврейський народ", або "народ Ізраїлю" — це не народ, а організація... "Про що мріяв "єврейський народ", ми довідаємося зараз, коли євреї стали головним елементом американської еліти, зайняли командні висоти в американському ідеологічному апараті — ЗМІ та університетах... За їхнього управління Америка, а потім і все людство пішли у бік глобалізації, неолібералізму і нового тоталітаризму, у світ дуже багатих і дуже бідних, у світ агресивних воєн і расизму" (І. Шамір. Війна навесні // Персонал. — 2003. — №4-5). Такі сутність, мета та склад "нової еліти" США, яка намагається нині встановити панування над усім світом.
akadem4.at.ua
monster
"Культурна революція", на думку Б'юкенена, перемагає там, де не зовсім вдалося комуністам, але багато в чому вона є їхньою послідовницею. При цьому антикультурним агентам подобається демократія, яка "сама не спроможна їх здолати, оскільки демократія беззахисна проти ідеології, орієнтованої на трансформацію демократії через нову еліту, нову віру та новий світовий порядок" (с. 364).Хто вона, "нова еліта"? Виявляється, не така вже й нова, позаяк веде свій родовід від комуністів. За Б'юкененом, це всі ті, хто упродовж історії людства намагався перетворити його на слухняне й бездуховне стадо (тому він ототожнює під цим визначенням організаторів заколотів у Парижі 1789 р. і Санкт-Петербурзі 1917 р. (с. 115). Найвідомішою постаттю в цьому антикультурному русі є німецький єврей К. Маркс, який, на думку деяких дослідників, був учнем одного з родоначальників сучасного сіонізму — Геса (див: И. Володский. Истоки зла (Тайна коммунизма). — М., 2000). Головна ідея Маркса полягала в тому, що сучасне йому християнське суспільство можна знищити за рахунок протистояння робітничої верстви (так званого пролетаріату) решті суспільства. Його абсурдні ідеї були підхоплені російсько-єврейськими революціонерами Леніним (Бланком), Троцьким, Свердловим, які залили кров'ю всі народи царської Росії та встановили небачений досі терористичний режим влади. Спроби кривавих комуністичних бунтів були зроблені у Мюнхені, Берліні та Будапешті, де діяли такі самі єврейсько-більшовицькі діячі, — Роза Люксембург, Карл Лібкнехт і Бела Кун. Але нічого не вийшло, і влада (де раніше, де пізніше) випала з чужинських рук.Основну причину невдачі марксистської теорії на практиці неомарксисты вбачали саме в міцності традиційних цінностей поневолених ними народів, які дві тисячі років сповідували християнство. Тому треба було знищити християнство й похідну від нього культуру. Першим тут, на думку Б'юкенена, був Д. Лукач — заступник народного комісара з культури в уряді Бели Куна, який вважав "революційне знищення суспільства єдино можливим і правильним способом дій" (с. 110). Саме він розробив методи, які з часом дістали назву "культурний тероризм" (частково цей тероризм полягав у введені до шкільної програми радикального курсу сексуального виховання, а по суті — розбещення жінок і дітей, метою якого було знищення сім'ї як такої). 1923 року Лукач і кілька членів німецької компартії заснували у Франкфуртському університеті Інститут соціальних досліджень (пізніше відомий як Франкфуртська школа), який 1930 року очолив "колишній марксист і прихильник маркіза де Сада Макс Хоркхаймер" (с. 114). Під керівництвом останнього Франкфуртська школа почала "перекладати" марксистську теорію на терміни "культурної революції" (до речі, саме під такою назвою веде сьогодні свою передачу на телеканалі "Культура" російсько-єврейський діяч, міністр культури РФ М. Швидкой). Приблизно у той самий час до Франкфуртської школи приєдналися Т. Адорно, Е. Фромм та В. Райх, але після 1933 року, "оскільки світочі Франкфуртської школи здебільшого були євреями та марксистами, у Третьому рейху місця для них не знайшлося". Вони разом зі своєю ідеологією втекли до Америки (пізніше до них приєднався Г. Маркузе), де "за сприяння Колумбійського університету втікачі влаштувалися в Нью-Йорку і почали застосовувати свої таланти та сили для підриву культури країни, яка надала їм прихисток" (с. 116).Нині так звану нову еліту США (яка, за свідченням Б'юкенена, не користується повагою американського народу) (с. 334) становить, згідно з даними ізраїльського журналіста і письменника І. Шаміра, велика кількість етнічних євреїв: "30 відсотків найбагатших людей Америки, 30 вісотків міністрів і банкірів, 20 відсотків професорів університетів, 50 відсотків провідних юристів — євреї" (І. Шамір. Голокост як вдалий ґешефт // Персонал. — 2003. — №9).На думку цього ізраїльського дослідника, "євреї" загалом або "єврейський народ", або "народ Ізраїлю" — це не народ, а організація... "Про що мріяв "єврейський народ", ми довідаємося зараз, коли євреї стали головним елементом американської еліти, зайняли командні висоти в американському ідеологічному апараті — ЗМІ та університетах... За їхнього управління Америка, а потім і все людство пішли у бік глобалізації, неолібералізму і нового тоталітаризму, у світ дуже багатих і дуже бідних, у світ агресивних воєн і расизму" (І. Шамір. Війна навесні // Персонал. — 2003. — №4-5). Такі сутність, мета та склад "нової еліти" США, яка намагається нині встановити панування над усім світом.
akadem4.at.ua
monster