Четверг, 17.07.2025, 23:03
Приветствую Вас Гость | RSS

КУЛЬТУРА І АНТИКУЛЬТУРА

Меню сайта

Статистика


Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0

Форма входа

Бог лівої сторони

"Бог лівої сторони".
Ім'я Уїтсилопочтлі (Уїцилопочтлі), верховного божества ацтеків, означає буквально "колібрі лівої сторони", або "колібрі-лівша" [8, т. ІІ, с. 545]. Як зазначалося, спочатку Уїтсилопочтлі був племінним богом ацтеків (у багатьох індіанських племен Центральної Америки колібрі часто виступає як уособлення сонця) і обіцяв їм, що приведе їх до благословенного місця, де вони стануть його обраним народом. Пізніше Уїтсилопочтлі увібрав у себе риси давніших божеств, а також бога сонця Тонатіу і Тескатліпоки (іноді виступаючи його двійником). Він став богом блакитного ясного неба, молодого сонця, війни й полювання, заступником ацтекської знаті. У деяких варіантах міфу Уїтсилопочтлі пов'язується зі старими божествами родючості. Під час урочистих свят, які влаштовувалися двічі на рік, виготовлялося величезне зображення Уїтсилопочтлі з хлібного тіста з медом. Це зображення після релігійних обрядів розламували на шматки і з'їдали всі учасники свята. Уїтсилопочтлі зображувався антропоморфно в шоломі, зі щитом і луком (або списометалкою й дротиками. Йому приносили криваві людські жертви, і на його честь було споруджено храм у столиці ацтеків — Теночтитлані [8, т. ІІ, с. 546].Двійником Уїтсилопочтлі був Тескатліпока ("дзеркало, що димить") — мезоамериканське божество, яке увібрало в себе риси багатьох найдавніших богів [8, т. ІІ, с. 504]. У міфології індіанців Центральної Америки він виступає як бог ночі, заступник розбійників, чаклунів і жерців. Його епітети: "ворог", "примхливий владика", "сівач розбіжностей" та ін. Тескатліпока постає також в іпостасі зоряного бога холоду, льоду і покарань, а найдавнішою його іпостассю було ягуаролике божество печер, землетрусів і нещасть. За уявленнями ацтеків, Тескатліпока — двійник Уїтсилопочтлі — уособлював зиму, північ, нічне небо, вкрите зірками, і тому, як повідомляє Р. Кинжалов у "Міфах народів світу", зображувався з чорним обличчям, вкритим жовтими поперечними смугами. Пізнавальним символом Тескатліпоки є дзеркало із завитком диму, що відходить від нього (звідси його ім'я); у цьому дзеркалі він міг бачити все, що відбувається на світі (для цього й слугував його магічний ціпок). Іншою відмітною ознакою Тескатліпоки було кругле шкіряне кільце (символ вічності), що висіло на жовтій тасьмі на грудях
[8, т. ІІ, с. 504].Тескатліпока, двійник і брат Уїтсилопочтлі, вважався як благодійним, так і зловредним божеством: він був богом — творцем світу і його руйнівником. Порівняйте, наприклад, біблійне: "Я витворюю світло й творю пітьму, чиню добро й допускаю зло. Я, Господь, усе це чиню" (Іс. 45:7). Крім того, він був також суддею і месником, всезнаючим і всюдисущим, нещадним і сповненим несподіванок. Його епітети: "той, хто розпоряджається на свій розсуд", "той, рабами якого ми всі є". Він міг дати щасливе життя і добробут, але часто ображався і ставав злим руйнівником. Щоб випробувати молодих воїнів, Тескатліпока набирав уночі химерного вигляду й викликав їх на бій. Цей мотив нагадує біблійний сюжет нічного двобою Якова-Ізраїля з "Хтось" (Бут. 32:24).На думку сучасних релігієзнавців, первісно Тескатліпока був хтонічним божеством підземних сил (у тому числі вул-канів), яке з часом злилося з божеством зоряного неба, півночі й холоду, ставши старим сонцем нової епохи. Культ Тескатліпоки був поширений у Мезоамериці, де йому приносилося багато кривавих людських жертв [8, т. ІІ, с. 505].Крім Уїтсилопочтлі та його двійника Тескатліпоки ацтеки шанували також Тлалока ("що змушує рости") — бога дощу і грому, тотожного Уїтсилопочтлі [8, т. ІІ, с. 515]. Тлалок зображувався антропоморфним, але з іклами ягуара й зміїними завитками перед носом, а також зі змієподібним (як у біблійного Мойсея) ціпком. За уявленнями ацтеків, Тлалок був благодійним божеством, але міг викликати повені, посухи, град, заморозки, удари блискавок. Вважалося, що він живе на верхів'ях гір ("і в Яхве є святі місця, переважно нежилі, неродючі гори" [8, т. І, с. 588]) або там, де утворюються хмари. У Біблії також відомий образ Яхве-Єгови як бога-громовника і "наїзника хмар", "який простує на небесах" (Пс. 67-68, 5, 34). Із Тлалоком були пов'язані жаби та змії, він насилав на людей різні хвороби, зокрема ревматизм, подагру, водянку, проказу тощо [8, т. ІІ, с. 516], що нагадує сюжет біблійних "страт єгипетських", коли єврейський Єгова перетворював ціпок Мойсея на змія, воду — на кров, уражав Єгипет жабами, мошкарою, "псячими мухами", моровою виразкою, "за-паленнями з наривами", градом і громом, сараною і густою пітьмою (Ісх. 8-10). Боги ацтеків, як випливає з викладеного вище, перебували на стадії ототожнення один з одним, коли до того різні й часто протилежні ("ліві" й "праві") божества посупово об'єднувалися в один всеохопний образ вищої істоти, що в релігієзнавстві дістало назву монолатрії (виокремлення з безлічі божеств головного бога), яка прагне, як правило, монотеїзму (віри в єдиного Бога-Творця). В ацтеків цей процес, очевидно, був перерваний іспанським завоюванням, і їхній пантеон так і залишився "двоголовим", дуалістичним — ацтеки поклонялися як головним богам Уїтсило-почтлі (з його двійником Тескатліпокою) і Тлалоку, який опікувався, на відміну від аристократичного Уїтсилопочтлі, селянським станом.

akadem4.at.ua
monster